Сергій Лавров : процес зміни української Конституції має бути відкритим

Конкретних обговорень проекту Конституції України не було. Після обрання президент Петро Порошенко обіцяв внести зміни до Основного закону країни. У зв’язку з цим затвердження української влади про вжиття всіляких заходів для нормалізації ситуації можна назвати некоректним, оскільки дискусія була відсутня, рахує глава МЗС Росії Сергій Лавров. Про це він розповів в інтерв’ю Вістям в суботу.

– Сергій Вікторович, як Вам здається, у України стало більше шансів на світ або менше у зв’язку з останніми подіями?

– Якби щось залежало від нас і від більшості наших європейських партнерів, відповідь була б, що більше. Але ще є гравці в особі української сторони, а вона неоднорідна. Думаю, президент Петро Порошенко хотів би знизити градус напруженості і продовжити перемир’я, але в українській владі є і інші сили, наприклад, радикали, які як і раніше контролюють або дуже тісно взаємодіють з ультранаціоналістами, у яких в руках зброя. Це і Правий сектор, і батальйони Коломойського, і інші дуже серйозні угрупування, які не підкоряються центральному командуванню, Верховному головнокомандувачеві України. Звичайно ж, ще є партнери за океаном, наші американські колеги, які, судячи з численних свідчень, все-таки вважають за краще підштовхувати українське керівництво шляхом конфронтації.

– В зв’язку з цим – цитата з Порошенка на парламентській асамблеї Ради Європи, де він сказав: Росія абсолютно нічого не робить для заспокоєння. У наступній пропозиції звучить фраза про те, що з боку Донецької і Луганської народних республік є готовність до переговорів. І Зурабов знаходиться на цих переговорах. Куди вже більша участь? Донецька і Луганська народні республіки прислухаються до голосу Москви або вони самостійні гравці?

– Прислухаються, наскільки я розумію. Одним з підтверджень цього є те, що були звільнені члени місії ОБСЄ, які утримувалися на південному сході. Це було зроблено у відповідь на заклик Патріарха Кирила і заклик російського керівництва, який був зроблений за підсумками зустрічей з президентом Швейцарії, діючим головою ОБСЄ. Є основа вважати, що і по інших аспектах нашої позиції відносно кризи на Україні нас чують, але це зовсім не означає, що усі наші заклики відразу ж беруться до виконання. Люди там мають своє власне бачення. Це їх земля. Вони хочуть бути її хазяями, хочуть домовитися з центральною владою України про те, на яких умовах це можна зробити так, щоб не було ніяких конфліктів завантажено в ці домовленості. І саме заради цього консультації покликані створити умови для повноцінних переговорів. Говорити про те, що Росія нічого не робить для просування мирного процесу, – це лукавство, і я сподіваюся, що це зроблено не для того, щоб сподобатися тим на заході, хто хоче конфронтаційного сценарію.

– Коли з’явилися перші картинки з цих консультацій, багато хто ахнув навіть не на предмет участі в них екс-президента Кучми, Михайла Зурабова – там раптом з’явився Віктор Медведчук. Усі, хто уважно стежив за розвитком подій минулою осінню пам’ятають, як Медведчук приїжджав до Володимира Володимировича Путіна. Вони обоє захоплюються дзюдо. Це не чужа для Москви людина. За чиєю ініціативою він з’явився як співучасник переговорів?

– За пропозицією Петра Олексійовича Порошенка і з відома інших учасників процесу. Медведчук отримав статус посередника і після зустрічей з президентом України попрямував на південний схід, де став погоджувати параметри і умови контакту для консультацій.

– Тобто його запропонував Київ?

– Безумовно, без згоди Києва тут навряд чи про щось можна було вести мову. Він знаходиться в хорошому контакті і з нами, він добре відомий в Росії. У нього хороші зв’язки практично з усіма політичними силами на Україні. Думаю, Медведчук – та фігура, яку необхідно підтримувати.

– Зі змінами в українську Конституцію, які пропонує Порошенку, виходить красива історія.

– Анонсувавши їх в Страсбурзі, Петро Порошенко заявив, що цей проект також вноситься у Верховну Раду, але дискусія по ньому буде пізніша. Відразу після озброєного перевороту була створена деяка парламентська комісія у Верховній Раді по підготовці змін в Конституцію України. Ми постійно закликали до того, щоб вона працювала відкрито, а не келійно. Більше того, коли 17 квітня в Женеві відбулася зустріч у форматі Росія – США – Євросоюз – Україна, в заяві, яку там було прийнято, прямо говорилося, що конституційний процес буде инклюзивнім.

– Тобто включатиме представників східних регіонів?

– Тобто в нім повинні брати участь усі. Він буде підзвітним і транспарентним. Але ні инклюзивности, ні підзвітності, ні транспарентності ми не побачили. Верховна Рада цю комісію створила, але не отримала ніякого продукту від цієї комісії. І раптом деякий проект Конституції сплив у Венеціанській комісії в Раді Європи в Страсбурзі з проханням його прокоментувати. Венеціанська комісія, наскільки я зумів з’ясувати, сказала, що коментує вже готові продукти, тому попросила пояснити статус цього паперу. Тоді українці забрали її і сказали: Ми вам потім нову пришлемо.

– Навіть не пояснивши, від кого вона, – від Турчинова, Порошенка або Верховної Ради?

– Не пояснивши. І після цього Петро Олексійович Порошенко, ставши президентом, заявив, що зміни в Конституцію будуть внесені. Анонсував багаторазово, що буде широка дискусія. Дискусії ніякої не було. Тому говорити про те, що нинішня українська влада робить все від них залежне для нормалізації обстановки, а Росія не робить нічого, напевно, не дуже коректно хоч би на тлі цього конкретного прикладу. І ми повинні подивитися, що буде з цим проектом Конституції. Тобто у Верховну Раду вноситься проект одночасно з презентацією його в Раді Європи в тому вигляді, який не відбиває консенсус навіть Верховної Ради, не кажучи вже про політичні сили, що не входять в цю Раду, і регіони. Тому дуже сподіваємося, що такого роду речі, які торкаються долі української держави, все-таки робитимуться з повним усвідомленням відповідальності за те, що відбувається, а не для того, щоб до якоїсь конкретної політичної події, типу саміту Євросоюзу, зробити жест, який дозволить Заходу сказати : Ну, ось, бачите, як добре ви поводитеся. І тому Росія зобов’язана зробити те-то, те-то і те-то. Не можна постійно намагатися ситуацію перекрутити і представити її таким чином, ніби на Україні все спокійно. І ось тільки Росія намагається там заварювати якусь кашу. Це нечесно і дуже руйнівно в перспективі для доль українського народу.

– Прес-служба МЗС РФ витончено описала ситуацію, що склалася навколо вашого колеги, польського міністра закордонних справ Радослава Сікорського, сказавши, що розшифровки його розмови в ресторані свідчать про те, що він – реаліст.

– Політичний.

– Ви згодні з ним в його висновках про природу взаємовідносин Європи і Сполучених Штатів?

– Я не занурювався глибоко в матерію стосунків між Польщею і Сполученими Штатами, тому що там конкретно відбувається, я не можу гадати. Можу лише сказати одне: ми зацікавлені в тому, щоб Євросоюз мав хороші відношення з Росією, із Сполученими Штатами, з усіма іншими партнерами. Але важливо, щоб Євросоюз приймав рішення самостійно.

– А як Вам польська версія, що усе це прослуховування – справа рук російських спецслужб?

– На когось це потрібно звалити. Коли виникає незручність, вона має бути на когось обов’язково звалена, щоб відвернути увагу.

– Створюється відчуття, що ми є свідками якоїсь корінної ломки всього на тлі того, що відбувається в Іраку, де парадоксальним чином удари сирійської авіації по повстанцях є по суті справи дружнім актом для Сполучених Штатів, які втратили контроль над ситуацією. Як ви оцінюєте те, що відбувається в цій країні?

– Безумовно, це – наслідки того насіння, яке було посіяне ще в 2003 році, коли Сполучені Штати і Великобританія почали чергову авантюру. Їх було багато, і жодна з них, затіяна цими державами, добре не закінчувалася. У травні 2003 року Джордж Буш на палубі одного з авіаносців оголосив про перемогу демократії в Іраку. І після цього США перетворили Ірак фактично в протекторат. Там був генерал-губернатор, виражаючись нашими категоріями, який розігнав усю армію, усі сили безпеки, поліцію. А у більшості своїй ці правоохоронні і військові структури були укомплектовані суннітами.

– З числа прибічників Саддама Хусейна.

– Так. Партія БААС була становим хребтом режиму, і в один день практично, коли ось усіх їх розігнали, цей генерал-губернатор від імені Сполучених Штатів перетворив усіх цих колишніх військовослужбовок, колишніх поліцейських на опозицію, яка професійно навчена воювати і протидіяти супротивникові. Важливо, щоб шиїти, які стали провідною політичною силою в Іраку,, сунніти і курди жили в єдиній державі, тому що якщо розвалиться Ірак, коли вже майже розвалилися Лівія і Сирія, розвалиться цілий регіон. І на довгі роки дестабілізації буде домінуючою рисою. Вона торкнеться не лише Близького Сходу і півночі Африки, але і суміжних районів. Тому ми з Джоном Керри говорили по телефону навіть більше про Ірак, ніж про Україну.

– Ви якраз не злорадієте в даному випадку над англо-американським альянсом, а навпроти, закликаєте до того, щоб відповідальні держави разом взялися за розв’язання цієї кризи?

– Наші партнери іноді, коли ми нагадуємо про це, говорять: Навіщо ви ворушите старе? Нам зараз потрібно разом вирішувати конкретні сьогоднішні завдання. Але якщо ми не ворушитимемо старе в тому сенсі, що треба витягати уроки, ми знову наламаємо дрів. І вирішувати потрібно не Вашингтону з Лондоном, як це було в 2003 році в Іраку, а разом з усіма сусідами Іраку. І ми як постійний член Ради Безпеки переконані в цьому. Разом з нашими китайськими колегами ми будемо готові також брати участь в цих роздумах. Але обов’язково мають бути за одним столом усі сусіди, ще раз підкреслю, Іраку, як і усі сусіди Сирії мають бути за столом переговорів, коли обговорюється сирійська проблема. Таокй же підхід і по Афганістану необхідно обирати. Якщо наші західні партнери погодяться на це і перестануть думати про себе як про єдиних, хто здатний виробити стратегію для усієї світової спільноти, думаю, ми будемо в позитивнішій ситуації.

.

Найцікавіший вміст:


Залишити відповідь