Війна без оздоб: стример Влад вийшов на зв’язок з редакцією

У Маріуполі викрадений незалежний журналіст. Кореспондент агентства Anna – News Владислав Олександрович освітлював силову операцію на південному сході, і зняті ним кадри не раз демонструвалися засобами масової інформації по всьому світу. Молода людина вийшла на декілька хвилин з будинку на вулицю і більше не повернувся.

Ми ведемо свій прямий репортаж з міста Маріуполь. З вами – стример Влад, – цей репортаж стример Влад, а простіше кажучи, народний журналіст зняв 9 травня в Маріуполі. До цього дня він був звичайним студентом, але після того, як Нацгвардія і українська армія увійшли до його рідного міста, узяв камеру і почав знімати все, що бачив. Свій репортаж вів весь день – у прямому розумінні під кулями.

Він – єдиний, хто пішов знімати 9 травня, – розповідає прес-секретар Донецької народної республіки Павло Пурішев. – Його прозвали Безстрашний стример.

Українські канали цих кадрів не показували, один іншому вторили: все спокійно. У уявленні Києва спецоперації, яка вилилася в масове знищення мирних жителів, в Маріуполі не було. Недивно, що через три дні після того, як кадри Влада потрапили в Інтернет, на нього напали на вулиці – ударили важким предметом по голові.

На нас скрізь ведеться полювання, – розповів потім Владислав. – Боявся спочатку, але зрозумів, що там є по-справжньому бойова техніка, і люди йдуть з голими руками на цю техніку, на людей з автоматами, на Нацгвардію і батальйон Дніпро.

Владу навіть доводилося від’їжджати з міста. Але виявляється, бойовики відстежували майже кожен його крок. Ось і учора він проводив день з сім’єю і нічого не підозрював. Ми пішли подивитися змагання, і він залишив усі речі і говорить: Я через 5 хвилин буду, – говорить мама Влада. – І все.

Куди він подівся після – точно досі невідомо. У нас є, на жаль, тільки один очевидець, який сказав, що бачив схожу людину, яку вантажать в мікроавтобус, – повідомив керівник інформаційного штабу Південно-східний фронт Костянтин Кнірик. – Джерела, які нам дзвонять, повідомили, що його відвезли в Запоріжжі в застінки СБУ. Ми сміємо припустити, що він був захоплений представниками радикальних організацій або Правого сектора.

Влад навіть не розповідав про події – показував їх в прямому ефірі, змонтувати таке неможливо. Показував правду. Але, мабуть, новій владі ця правда виявилася не потрібна. Таких незалежних журналістів як він, Київ зараз активно намагається змусити мовчати.

Микола Лесогор – український журналіст, що працював у тому числі і в гарячих точках. Знаю, що Слов’янськ майже вже стерли з лиця землі, – говорив він. – Семеновку стерли з лиця землі. Йде активна фаза. Хоча офіційно пресі намагаються сказати, що все мирно.

Наступного дня після виходу цього інтерв’ю Миколи схопили в центрі Маріуполя. У полоні Микола пробув четверо діб.

Інший журналіст – Микола Рябченко – їхав в селище Мангуш, недалеко від Маріуполя, знімати наслідки перестрілки. Але там його вже очікували бойовики Нацгвардії. Я під’їжджаю, бачу, що на мене спрямовані автомати, – згадує він. – З коліна ціляться, стоячи ціляться. У мене радіостанція була. Відібрали камеру, світло, телефони відібрали, потім кинули в мікроавтобус, наділи ковпак на голову.

Кадри, зняті журналістами, незгодними з новим режимом, на Україні майже не показують. А тому силовики знають, що можуть робити, що хочуть: не соромляться навіть уриватися в редакції.

Увірвалися шестеро невідомих в масках з автоматами, двоє залишилися біля входу, двоє стояли і стежили, щоб ми нікуди не рушили, – розповідає журналіст Нонна. – Інші пробігли відразу в кабінет головного редактора. Ми чули звідти крики. Людина кричала, що у нього хворе серце, а його ніби як били.

Били головного редактора газети Хочу в СРСР Сергія Долгова. Його відвезли в невідомому напрямі більше тижня тому, і про його долю досі нічого невідомо. На розслідування викрадень правоохоронними органами України журналісти зараз не сподіваються. Втім, міліція і не приховує: шукати марно – повернути журналістів можна буде, лише коли карателі з СБУ виб’ють з них потрібні свідчення, а відпустять – коли самі визнають потрібним.

В п’ятницю увечері стало відомо, що Владислав Олександрович звільнений. Йому вдалося зв’язатися зі своєю редакцією: він повідомив, що вільний і подякував усі телеканали за участь в його долі. Подробиці цієї історії – в наших наступних випусках.

.

Найцікавіший вміст:


Залишити відповідь